процесор

-а, ч.

1) Центральний пристрій в ЕОМ, що обробляє інформацію та управляє всім обчислювальним процесом. || Пристрій для обробки даних.

••

Інтерфе́йсний проце́сор — спеціалізований процесор, що забезпечує діалоговий доступ до потужного обчислювального процесора чи мережі.

Конве́єрний проце́сор — процесор, у якому команда виконується послідовно рядом пристроїв.

Ма́тричний проце́сор — процесор із спеціальною архітектурою, розрахованою на обробку числових масивів.

Мо́вний проце́сор — процесор, призначений для трансляції та виконання програм, написаних якоюсь мовою програмування.

Центра́льний проце́сор — процесор, що виконує основні функції щодо обробки даних і керування роботою інших частин комп'ютера чи системи.

2) Складна логічна програма, що є частиною системи автоматизації програмування.